Дитячі істерики. Інструкція для мами. Частина 1.

Ситуація, коли дитина плаче, кричить, можливо навіть тупає ногами чи падає на підлогу, а ви відчуваєте роздратування, безпорадність, бажання це припинити знайома багатьом.

Дитячі істерики забирають у вас багато сил.
Давайте розглянемо найбільш типові ситуації, знайдемо причини і вихід з цих ситуацій.

🌟 В холодну пору року багатьом актуальна проблема з одяганням дитини на прогулянку. З цим стикаються як батьки дітей до року, так і батьки дітей 2-3 років. Виглядає це приблизно так – мама хоче вийти погуляти з дитиною або сходити в магазин, починає одягати дитину, а дитина втікає, викручує, кричить, протестує як може.

В чому причина? Дитина справді може не хотіти одягатись. Тобто сам факт, що на неї одягнуть одяг, який буде обмежувати рухи викликає протест. Можливо, що дитина є чутливою і їй боляче від етикеток, швів, також така реакція може бути на вовну (навіть супер-пупер гладеньку. Я, наприклад, сама маю таких дітей – дорога якісна термобілизна меринос+шовк не зайшла ні під яким соусом. А термобілизна, в якій всередині бавовна, а зовні вовна – прекрасно). Тому перше – перегляньте одяг, повідрізайте етикетки всередині, спробуйте кілька варіантів і оберіть той, в якому дитині найкомфортніше.

Друга причина – дитина зайнята вдома чимось цікавим, надворі зимно, незручний об*ємний теплий одяг. Все це разом може давати бурхливий протест. Що робити? По-перше , спочатку одягніться самі і приготуйте усе, що потрібно для прогулянки, щоб дитині не було жарко, поки ви зберетесь. Дитину попередьте, що ви підете гуляти і зараз будете одягати її. Спокійно і лагідно обійміть дитину, поцілуйте, полоскочіть. Це займе буквально 2 хвилини, які можуть вам зекономити до півгодини часу і збереже ваші нерви  Якщо дитина бавиться, можна одягати її в процесі гри. Також в сам процес можна додати елементи гри. Приговорюйте, коли одягаєте : “А де Сашкова ручка? Ось вона!”, “А де твоя ніжка? Ось вона!”. А ще можна цьомати ручку, після того як на неї одягнули рукав кофтинки.
Це буде довше, ніж ви одягаєтесь самі, але в результаті і ви залишитесь спокійною, і дитина буде одягнута, і ви таки вийдете на свіже повітря, що також позитивно впливає на нервову систему, і вашу, і дитини 

🌟 Наступна дуже поширена ситуація, коли дитина кричить, плаче через заборону. Найчастіше це починається після року, коли дитина вже впевнено ходить і починає досліджувати для чого ці круглі штучки на кухонній плиті і що буде, якщо їх покрутити як мама. А буде заборона. Дитина в такому віці наслідує дорослих і хоче все робити як мама.

Тут важливими є 2 моменти.
Перше – варто забрати усе небезпечне, цінне з зони доступу дитини. Коштовні скляні вази варто переставити на вищі полиці, голки, ножиці теж забрати на верх. На нижньому ярусі можна залишати постіль, рушники, стійкий до пошкоджень посуд, газети, журнали, яких не шкода або з якими нічого не станеться, коли дитина добереться до них. Адже це нормальний етап розвитку дитини, коли вона починає повзати, ходити і досліджувати світ навколо себе. Від такого підходу буде користь і для розвитку дитини, і для мами – поки дитина досліджує вміст відкритої шухляди в рушниками (а це може бути і 10 хвилин) можна сісти і випити чаю 

Друге. Зрозуміло, що забрати УСЕ не вийде. Не можна переставити плиту на верхню поличку, не можна позабирати усі розетки, ви не будете їсти з алюмінієвого посуду тільки для того, щоб дитина не розбила його. Але переважно таких речей є не так багато і на них можна дитині показувати, що небезпека, що певні заборони, є певні правила, яким треба слідувати. Давайте розберемо ситуацію з забороною небезпечного на прикладі з плитою. Отже, дитина починає крутити перемикач конфорки, ви забороняєте це робити, дитина в плач.

Яка причина? Дитина хоче бути як мама, хоче досліджувати, може підійти і може крутити. І дуже сильно цього хоче. Дитина злиться через те, що не отримує бажане. Що робити? По-перше, зберігайте спокій, дихайте. Якщо потрібно, візьміть дитину на руки і віднесіть від плити. Сядьте зручно, тримайте дитину на колінах. Дайте їй можливість покричати і поплакати. Пояснення і нотації будуть неефективними, але можна говорити , що ви розумієте, що він/вона хоче, розстроюється, що не можна. Але це небезпечно, тому все одно “ні”. Коли дитина перейде від бурхливого, емоційного плачу чи крику до спокійних, гірких сліз – це етап, на якому відбувається примирення з неможливістю отримати бажане. До цього моменту дитині потрібен поруч спокійний дорослий, який дає можливість пережити всі емоції, фізично не дасть дитині зробити шкоду собі або оточуючим. Таким чином дитина отримує безпеку і відчуття, що її люблять будь-якою – і спокійною, і емоційною. А вже після цього, коли дитина заспокоюється, можна щось пояснювати (але не багато, довгі нотації дитина не сприймає, після другого речення мозок відключається і не сприймає потік інформації) і переключати увагу на щось інше. Таких істерик не уникнути зовсім (хіба вам пощастило і ваша дитина має дуже спокійний характер), більше того – вони потрібні. Потрібні дитині для того, щоб навчитись давати собі раду в тих ситуаціях, в яких не вийде отримати бажане.

Ще один важливий момент – одного разу не буде досить. Швидше за все дитина ще кілька разів перевірятиме межі дозволеного. Тому будьте готові повторити все те саме ще кілька разів, спокійно. Дитина в такому віці не може зрозуміти з одного разу, не може зрозуміти і запам*ятати як треба і як не треба з пояснень через те, що в неї ще не розвинута та потрібна частина мозку. В такому віці діти вчаться через досвід, багаторазовий. Все, що підтверджено багато разів досвідом – приймає як правило.

Підсумовуючи написане вище, алгоритм дій такий :
1. Фізично забрати від небезпеки.
2. Зберігати спокій, дихати. НЕ читати нотацій.
3. Дати дитині поплакати, покричати. Якщо потрібно – міцно обійняти.
4. Можна проговорити почуття дитини і спокійно, але твердо підтвердити заборону: “ Ти хотів покрутити перемикач. Але це небезпечно. Ні, не можна. Я розумію, що ти засмучений. Люблю тебе, але все одно “ні”.
5. Коли дитина заспокоюється, тихенько схлипує, обійміть міцно, скажіть, що любите.
6. Спокійно і коротко поясніть заборону.
7. Налаштуйтесь, що така ситуація може повторитись. Сприймайте це як інвестицію у ваші майбутні стосунки.

🌟 В ситуаціях, коли дитина не робить нічого небезпечного, але тим не менше її поведінка не є бажаною для вас працює подібний алгоритм. Наприклад, дитина малює маркером по своєму тілу замість паперу. Одразу скажу, що лише словесні пояснення з дітьми не працюють. Тому, якщо ви не хочете, щоб дитина малювала на собі або на меблях, не забороняйте, а пропонуйте альтернативу. “Маркер не облизують, маркером малюють по паперу” і візьміть маркер в свою руку і покажіть, де малювати. Або своєю рукою візьміть ручку дитини з маркером і разом намалюйте щось на папері. Те саме, наприклад, в пісочниці. Замість “Не сиди на піску” запропонуйте дитині сісти на бортик пісочниці або присісти навпочіпки, покажіть як це, допоможіть дитині сісти.

Замість того, що НЕ можна пропонуйте те, що МОЖНА. Якщо в ситуації з маркером маленька дитина все одно намагається з*їсти маркер, можливо варто не давати поки що. Загалом, етап розмальовування себе і “наскельні написи” є нормальним етапом розвитку дитини. І щоб не страждали меблі, можна спеціально організувати для цього час і спеціальні дитячі матеріали – безпечні фломастери, що змиваються водою, пальчикові фарби, дитина в ванні перед купанням обмальовує себе, ванну, мама в цей час поруч читає книжку чи фейсбучить, потім за 10 хвилин усе змиває і всі спокійні і задоволені йдуть спати 

🌟 Наступна ситуація, коли дитина істерить від втоми/голоду/перезбудження. Приводом може бути що завгодно – не дали цукерку, не хоче йти додому з гостей/дитячого клубу/не та піжама/будь що інше. Якщо ви знаєте, що дитина не спала або мало спала вдень, мала багато вражень, давно не їла, не ходила в туалет – причина в цьому. Якщо дитина втомлена, перезбуджена, хоче спати – не звертайте увагу на істерику, беріть на руки і несіть додому спати. Можна навіть знехтувати разово підготовчими ритуалами.

Якщо дитина заснула по дорозі, не будіть вдома, на ліжку роздягнуть і лишіть спати до ранку. Зуби можна і зранку почистити один раз:)

Загалом, таких ситуацій краще не допускати, але якщо вже сталось – не намагайтесь добитись від дитини адекватної реакції. Від втоми чи перезбудження недозріла дитяча нервова система переходить в режим, вихід з якого лише через обійми і сон. Якщо ввечері плануєте йти в гості, а ваша дитина ще потребує відпочинку вдень – подбайте про достатній і вчасний денний сон.

В ситуації, коли вдома, дитина хоче спати, але ще не спить і реагує істерикою на відмову дати цукерку – не розбирайтесь з цукеркою, не пояснюйте нічого. Просто обійміть дитину, поцілуйте її, вимкніть світло і покладіть спати. Прикладіть до грудей, якщо ще годуєте, або полежіть поруч обіймаючи її, погладжуючи по голові, спинці.

Якщо ж дитина голодна або хоче в туалет, але цього не усвідомлює – можете спитати її прямо : “Хочеш їсти?”, “Хочеш пісяти?”. Запропонуйте щось смачне, допоможіть сходити в туалет.

Загалом, в усіх цих ситуаціях дорослому важливо розуміти, що дитина не робить це спеціально, не провокує, не маніпулює. Її нервова система зараз так працює :
хоче і не отримує->горе->плач і протест.

Насправді для маленькою дитини все є дуже важливим – перервана гра, незручний одяг, небажання йти на вулицю, заборона мами.

Перевтома, емоційне перевантаження часто переводять дитячу нервову систему в стан, коли дитина не сприймає розмов, потрібно перезавантажити – покласти спати, дати відпочити.

Розумію, що є багато питань де взяти сил, терпіння та спокою на всі ці ситуації – про це скоро буде окрема стаття, з детальним розбором і порадами.
І ще буде стаття про 3-річок – про них можна писати багато ))

Сподіваюсь, ця стаття була вам корисною ❤️❤️❤️

З любов*ю,
Світлана Кіка

Залишити відповідь