Як пережити кризу 3-х і залишитись при здоровому глузді.

В англомовному суспільстві навіть є спеціальний термін для кризи 3-х – terrible threes 
І часто для батьків це справді важкий період.

Загалом, кожна криза – це етап, на якому з*являються нові потреби і старі сценарії поведінки вже не діють. По суті це сигнал про те, що потрібні зміни. І у випадку з 3-річками цей сигнал часто буває емоційний,дуже голосний і повторюється багато разів на день.

Вік 3 роки є досить умовним, нерідко процес починається значно раніше. Дитина протестує чи не на кожну пропозицію/вимогу мами. Дитина то не хоче йти з дому на вулицю, то потім не хоче вертатись з вулиці додому. Часом також мами жаліються, що дитина постійно ниє замість того, щоб спокійно попросити.

Давайте розберемось, в чому причина такої поведінки і що робити в таких ситуаціях нам, мамам.

Найпершою причиною є те, що дитина починає усвідомлювати себе окремо від мами. “Я сам!” , “Я хочу!”, “Я не хочу!” це ключові фрази, які вказують на причини кризи. Дитина починає усвідомлювати себе як окрему людину, краще усвідомлює свої власні бажання. А оскільки в такому віці в дітей розвивається емоційна сфера, дитина реагує часом дуже емоційно – вимагає, кричить, плаче. Фактично так дитина вчиться самостійності, але поєднання емоційності і неможливості бути насправді самостійним дають бурхливу емоційну реакцію. Дитині потрібне підтвердження, що з її бажаннями, з її точкою зору рахуються. При цьому очевидним є те, що ви не будете виконувати всі бажання дитини. Що ж тоді робити?

А відповідь на це питання залежить від того, що ви хочете отримати у результаті.

В кризу 3-х дитина може отримати декілька корисних навичок :

1. Усвідомлювати чого вона хоче, свої потреби і бажання.
А це дозволить в майбутньому бути впевненою у собі, розуміти чого вона хоче – де вчитись, чим займатись, ким працювати, де, з ким жити, як будувати стосунки та сімейне життя, враховуючи свої потреби, бажання, інтереси.

2. Адекватно (на цьому слові у вас можуть виникнути різноманітні бурхливі емоції, розумію ) доносити своє бажання до оточуючих. І говорити про це спокійно, не боятись, не нехтувати своїми потребами через страх..

3. Зрозуміти, що в інших людей теж є свої бажання і потреби. І не завжди вона (дитина, а потім підліток, а потім доросла людина) буде отримувати те, що хоче одразу. А це дозволить у майбутньому не боятись поразок, відмов, розуміти, що в інших людей є свої потреби, свої бажання, вміти домовлятись, знаходити консенсус (коли потреби усіх враховані), усвідомлювати свої кордони і поважати кордони інших.

4. Самостійність. Спробувати зробити самостійно, отримати допомогу там, де потрібна допомога, усвідомити, що не все ще дитина може самостійно зробити, а певні дії матимуть неприємні наслідки (наприклад, взимку на вулиці холодно в піжамі ).

Отже, в цю кризу маленька дитина вчиться чути себе, доносити свої потреби до оточуючих, вчиться самостійності, стикається з обмеженнями, з наслідками своїх дій. Першим і часто основним тренажером є мама.

Що можете ви, як мама зробити, щоб цей період пройшов з максимальною користю для дитини, для ваших з нею стосунків і для вас?

1. Перше і найважливіше – дбати про себе, щоб бути в ресурсі витримувати емоційні прояви.

2. Налаштуватись, що якийсь період вам потрібно буде враховувати додатковий час на збори, на проживання емоцій, на заспокоєння. Так буде не завжди, це мине.

3. В ситуаціях, де це можливо – запитувати дитину чого вона хоче, давати їй можливість прийняти рішення. Наприклад, дати на вибір 2 футболки і спитати, яку з них дитина хоче одягнути. Дати можливість насипати борошно в миску, коли ви готуєте. Бути поруч, в разі потреби підстраховувати. Також можна виділити дитині її власну шматку і доручити їй дуже важливу справу – витерти пил зі столу, помити частину підлоги. Наприклад, в кухні, після того як вона розсипала там борошно  Так, це вимагає більше часу, ніж ви зробите самі , але для дитини це буде корисним, оскільки а) вона допомагала мамі готувати, б) робила “Сама!”, в) побачила, що може розсипати, г) отримала досвід, що це не страшно і потрібно прибрати, якщо щось розсипала.

4. Якщо ви стикаєтесь зі спротивом, дитина протестує проти ваших прохань/слів/дій – дайте собі і дитині час. Спротив – це захисна реакція на усвідомлюваний контроль і примус. І захищає він відмежовуючи волю інших , щоб звільнити місце проявам власної волі.

Спротив – це не усвідомлена реакція, це інстинкт. Дитина не робить це “назло”. Що робити? По-перше, не сприймайте це на свій рахунок. Будьте поруч і дихайте. Дитині важлива сама можливість сказати “ні”, вона вчиться чути себе. Не спішіть одразу переконувати чи пояснювати, адже це лише посилить спротив. Дихайте і нагадуйте собі, що це дитина, вона маленька. Дайте можливість (тобто просто будьте поруч і дихайте)) позлитись, якщо вона злиться. Візьміть на руки, обійміть.

Подивіться в очі, посміхніться, кивніть. Це взагалі універсальний рецепт – в нашому суспільстві часто дитиною намагаються керувати лише голосом. В результаті дитина або справді не чує, або виникає сильний супротив. Спочатку потрібен контакт з дитиною- погляд в очі, усмішка, кивок – і вже тоді спокійним тоном озвучуйте своє прохання. Так, це вимагає більше часу, уваги, але результат того вартий.

Намагайтесь якнайменше використовувати тиск і примус – “ти повинен”. Замість цього використовуйте “в нас так заведено”, “в нас так всі роблять” (звісно, якщо направду всі так роблять). Дайте час дитині змиритись з тим, що буде не так, як вона хоче.

Якщо це можливо, дайте їй можливість обрати. Краще, коли вибір з обмеженої кількості варіантів – не питайте дитину, що вона буде їсти на обід. Спитайте :” Ти будеш борщ чи котлету?”, “Яку футболку ти хочеш одягнути – червону чи зелену?”, “Спочатку приберемо лего чи машинки?”. Дитина значно легше погоджується допомагати, коли ви робите разом. Якщо ви збираєте іграшки і просите дитину по одній іграшці віднести до коробки, це сприймається з багато більшим ентузіазмом, ніж :“Йди прибери свої іграшки”.

5. Важливо розуміти, що дитині потрібні обмеження дорослого в сферах безпеки і здоров*я. Рішення, щодо харчування (якщо вибір постане між цукеркою і супом, зрозуміло, що найчастіше вибере дитина), гігієнічних процедур, режиму сну, коли і як переходити дорогу приймає дорослий. Також, важливо пам*ятати, що головна в цій парі – ви, мама. Це означає, що нас вас багато відповідальності. І це означає, що ви маєте повне право вирішувати скільки часу погуляти на майданчику чи взагалі вирішити, що зараз ви не підете на майданчик.

До речі, про піжаму взимку. Звісно, що гуляти в піжамі в мороз ви не пустите, але якщо дитина здорова, можна дати відчути чому ж таки одягнути тепліший одяг. Можна випустити на вулицю дитину в піжамі і швидше за все вже за хвилину чи дві дитина повернеться. Якщо у вас непробивний впертюх, який мерзне, але не зізнається – заносьте додому. Такі випадки варто розбирати в індивідуальному порядку. Метою є не заморозити дитину, а стикнутись з природними наслідками дій або бездіяльності.

6. Якщо дитина ниє – тут може бути два варіанти. Перший – дитина ще погано говорить, їй важко пояснити чого вона хоче, вона вже має досвід, коли її не зрозуміли або зрозуміли не з першого разу і наперед засмучується, що її знову не зрозуміють. В такому випадку присядьте на рівень дитини, подивіться в очі і попросіть її сказати або показати , що саме вона хоче. “Скажи мені, що ти хочеш?”. Якщо не може сказати, попросіть показати пальцем. Коли дитина покаже – проговоріть їй назву предмету. І не очікуйте, що одразу дитина повторить і запам*ятає. На це потрібен час, кожна дитина розвивається у своєму темпі.

Варіант другий – дитина вже цілком нормально розмовляє, але все-одно ниє. Таким чином дитина привертає увагу. З якихось причин в неї закріпився такий шаблон – щоб отримати бажане, потрібно нити. Ви можете допомогти дитині навчитись просити спокійно. На це потрібен час і ваш спокій. Якщо дитина ниє, зробіть глибокий вдих-видих, присядьте на її рівень, подивіться в очі і спокійно скажіть : “ Скажи мені спокійно, чого ти хочеш і я тобі дам”. І так потрібно тижні 3-4, щоб дитина засвоїла, що насправді достатньо спокійно попросити, щоб отримати. Якщо ж дитина просить те, що ви не можете/не хочете їй зараз дати, дайте собі і дитині час змиритись з неможливістю отримати бажане.

Загалом, рецепт до кризи 3-х – давати можливість проявляти “Я сам!”, “Я хочу!”, “Я не хочу!”, в тих випадках, де це можливо. В ситуаціях, коли дитина не отримає бажане – дати дитині можливість прожити всі емоції, поплакати, покричати, врешті змиритись і усвідомити, що на цьому життя не скінчилось, а триває далі і в ньому є ще багато цікавого. Пам*ятайте, що дитині важко впоратись з власними емоціями, їй хочеться бути самостійною, дуже хочеться отримати бажане і важко стикатись з неможливістю отримати це. Їй потрібен досвід спроб, помилок і успіхів. І обов*язково дбайте про себе!

Я знаю, що на папері все виглядає просто. В реальному житті непросто зберігати спокій. Це непроста емоційна праця, дуже важлива , але і сил на неї потрібно багато. Я обіцяла статтю про те, як мамі допомогти собі, як зберігати спокій, як пережити сльози, крики, ниття, кризу 3-х і залишитись при здоровому глузді. Але в процесі написання статті, я вирішила, що набагато ефективніше буде не почитати, а поговорити про це. Часто читаючи статтю, думаєш “Бінго! Тепер я знаю, що робити” . Часом правда робиш так, як написано, 1-2-3 рази. А на наступний ловиш себе на тому, що все вертається на стару колію, знову роздратування і відчуття замкненого кола. І ще додається почуття провини, що не змогла.

Тому я запрошую усіх бажаючих на вебінар “Ресурс для мами”. Ми поговоримо про те, що найважче вам дається, я розкажу про “пожирачів” ваших сил, як їх знешкодити, як ви можете наповнити свій ресурс. Запрошую вас зібратись в жіночому колі, пожалітись, поговорити про важливе, отримати потрібні відповіді і підтримку.

Вебінар безкоштовний, для реєстрації перейдіть за посиланням і натисніть “старт” =>
https://m.me/butymamoyu

До зустрічі!

З любов*ю,
Світлана Кіка.

Залишити відповідь